Військове мистецтво козаків Війська Запорозького

Тема 1. Нормативно-правова база з військових питань. Історія розвитку українського війська

Урок 6. Військове мистецтво козаків Війська Запорозького: тактика бойових дій на суходолі, морські походи. Переможні битви Богдана Хмельницького у національно – визвольній боротьбі українського народу.

Мета:

Навчальна:

-вивчення діяльності українського війська періоду козаччини.

Виховна:

-усвідомлення наслідування кращих традицій козацького війська.

Розвивальна:

-  пізнання тактики дій козацького війська на розвиток ЗСУ .

-  перейняти кращі риси козацтва.

Настанови та посібники: підр. "Допризовна підготовка"

Підр. Субтельного

ХІД УРОКУ

1.   Організаційна частина ( 5 хв ).

1. Шикування, рапорт, привітання.

2. Стройовий тренаж, перевірка учнів на заняттях.

3. Оголошення теми, мети уроку.

2. Основна частина (35 хв).

1. Українське військо періоду козаччини. Запорізька Січ: організація та тактичні прийоми козацького війська

Період козаччини - 15-18ст. нашої ери. Основною причиною зародження козаччини явилась небезпека з боку орд кочівників, які грабували, нищили і брали в полон український люд. Саме в цей час визріває національна свідомість народу, міцніє його бажання здобути свободу і незалежність.

Слово " козак " турецького походження ( вільна, відважна людина). Козаками ставали вихідці з прикордонних замків і містечок, які йшли в степи, билися з татарами.

Спочатку вони не мали ніякої військової організації, а збиралися у ватаги по кілька десятків чоловік, обирали отаманів. Зброя їх проста: луки, списи, сокири, шаблі, примітивні рушниці. Такі козацькі ватаги діяли розрізнено, незалежно. їхньою тактикою була локальна війна, а метою - здобич. У першій половині 16 ст. козаки освоюють простори нижче дніпровських порогів - так званий Низ, або Запоріжжя, і почали будувати козацькі укріплення - січі ( сікти ). Так за дніпровими порогами поселився волинський князь Вишневецький. На островах козаки знаходили захист від татар, полювали, ловили рибу.

У 1568 р. польський князь Август найняв козаків на організовану військову службу для захисту земель Польщі від кочівників. Утворилося реєстрове козацьке військо -козаки отримували платню, мали однаковий одяг, зброю, управлялись у військовій майстерності. За реєстровими козаками залишалися права на свободу і волю. Решта козацького війська поділялися на " зимівників ", які зимували і постійно проживали у Січі, та паланкових козаків, які мешкали поза межами Січі, а для бойових походів чи боїв приходили до війська. Козаки мали ряд привілеїв: вибори військової старшини (командирів ), звільнення від податків, власний незалежний суд, безкоштовне утримання під час походів, право полювання і ловлі риби.

Козацьке військо мало демократичний устрій. Усі важливі політичні, організаційні питання вирішувалися на раді, яка (залежно від її учасників ) поділялася на повну, військову, генеральну, старшинську, чорну.

Командування військом здійснювала військова старшина різних ступенів. На чолі війська стояв гетьман. Він же - голова козацької держави. При прийнятті рішень гетьман враховував думку генеральної та старшинської рад. До генеральної старшини входили обозний, судді, писар, осавули, хорунжий і бунчужний.

Аналогічну структуру управління мав полк, в якому адміністративна і військова влада належала полковникові. Полк (до 1000 чол ) поділявся на курені ( батальони ), сотні (роти ), чоти ( взводи ), рої ( відділення). У курені командував курінний отаман, або десятник. До сотенного уряду входили: сотник, сотенний осавул, хорунжий і писар. Усим військом керував кошовий отаман з суддями, осавулами, писарем; паланками -полковник з осавулом і писарем.

У 17 ст. головним видом козацького війська була піхота, яка вважалася найдосконалішою в Європі. Піхота використовувала особливу тактику: шикувалась у три шеренги (перша стріляла, друга подавала рушниці, а третя їх заряджала). Піхота штурмувала фортеці, воювала на морі на вітрильно-веслувальних довбаних човнах ( чайки мали довжину 20 м, ширину 3-4 м, глибину 2,5 м ; на човні 20-30 веслярів, 50-70 воїнів, 4-5 легких гармат; швидкість чайки - 15 км/год). Козацькі чайки охороняли береги і ходили в походи проти Туреччини. Запорожці в бойових діях використовували і підводні човни.

Крім піхоти козаки мали і кінноту, яка вела наступ так званою лавою: шикувалася півколом, атакуючи противника з флангів, з фронту і з тилу одночасно.

Найвищим зразком військового мистецтва козаків був бій у так званому таборі -рухомій фортеці ( чотирикутне рухоме укріплення з возів, усередині якого знаходилося військо ). Для бойових дій піхота виходила із-за возів, а при небезпеці замикалась у щільну фортецю. При тривалій обороні засипали вози землею для утворення валів, копали засідки, влаштовували " вовчі ями " із загостреними палями. На високому рівні у запорожців була розвідувальна та сторожова служба. Створювалася система вишок із сигналізацією ( вогнм, рухами ). Сигнал про небезпеку від самого кордону послідовно передавався до козацького війська.

Чисельність козацького війська змінювалась протягом століть ( від 10-12 тис у 16ст. до 300 тис у 1657 р часів Хмельницького). Озброєння: шаблі, короткі списи, стріли і вогнпальна зброя - мушкети, пістолі, самопали, рушниці (найважливіша зброя ). Були і бойові молотки, якірці, рогульки для боротьби проти ворожої кінноти. Кожен козак повинен був мати сокиру, косу, лопату, шнури для будівництва укріплень і перешкод.

Порох, кулі і зброю запорожці виготовляли самі або діставали в бою. Козаки першими використали метод окопування в землі як надійний засіб захисту під час перестрілки в степовій місцевості.

2. Морські походи козаків.

Наприкінці XVI – на початку XVII століття українські землі постійно зазнавали грабіжницьких набігів із півдня. Річ Посполита не могла захистити своїх південних кордонів, позаяк вела безупинні війни з Волощиною, Московією, Швецією. Тому український народ і, зокрема, козацтво мусили захищатися самі.
Здійснивши низку морських походів проти турків і татар, козаки здобули добру славу далеко за межами України. Їх запрошували на військову службу правителі Австрії, Англії, Франції. Козаки дуже ретельно готувалися до морських походів: крім запасів зброї та військових припасів, запорожці запасалися одягом і харчами, сухарями копченим м’ясом, крупами. Категорично заборонялося брати спиртні напої, а за порушення цього закону винний карався на смерть — п’яницю викидали за борт.

Для морських походів козаки вибирали осінній час, коли хмарні дні й темні ночі допомагали їм зненацька нападати на ворога. До речі, робили вони це за допомогою бойових парусно-гребних суден – чайок. Довжина чайки зазвичай становила 18—20 м, ширина — 3- 3,5м, висота — 3,5-4м. Кожну чайку будувало не менше 60 чоловік протягом 15 днів. Корпус човна робили з липи або верби, обшивали з обох боків дошками і обсмолювали. Для додаткового захисту від пострілів противника та пом'якшення удару під час абордажу ворожого судна зовнішній бік чайки могли укріплювати снопами очерету. Судно мало два керма — на носі та на кормі, що забезпечувало його швидкість і маневреність у разі повороту. Екіпаж човна складався з 40 — 70 чоловік. Із січової гавані виходило іноді понад 300 чайок, екіпаж яких нараховував більше 20 тис. козаків. Озброєння чайки складали 4 — 6 гармат, переважно фальконети. 

Щоб запобігти морським походам, турецький султан посилав проти козацьких чайок великий галерний флот. Однак запорожці не боялися галер, невелика чайка ховалася за морським хвилями й тривалий час була не помітною для ворогів. Дочекавшись ночі, козаки несподівано нападали на ворожі кораблі. Поки одна половина відважних січовиків веслувала, друга добре озброєна, кидалася на абордаж галери і захоплювала її. В історії залишилися походи козаків на Тавань в 1502 і 1504 роках, а потім на Білгород-Дністровський в 1516 і в 1574 рр… На Очаків в 1523, 1527, 1528, 1538, 1541, 1545, 1547, 1548, 1551, 1556 роках. У 1560 році запорожці спалили Кафу, а в 1575 зуміли розграбувати три найбільших турецьких порту: околиці Стамбула, Синоп і Трабзон. На наступний рік були розорені Кілія, Варна і Силістрія. Вогнем і шаблею козаки пройшлися по всьому чорноморському узбережжю в 1586, 1590, 1593, 1595 і 1599 роках. Виходить, що за історичними документами запорожці здійснили мінімум 25 великих морських рейдів, в кожному з яких брало участь в середньому близько тисячі козаків.

Початком визначних перемог став успішний морський похід запорожців навесні 1602 року. На тридцятьох чайках і кількох трофейних галерах вони прийшли під Кілію й розгромили турецький флот. А вже 1606 року штурмували фортецю Кілію та Білгород, захопивши в морі 10 турецьких галер. Завдяки своїй кмітливості та винахідливості козаки зуміли штурмувати Варну, знищивши при цьому усі турецькі кораблі, які в цей час стояли на рейді. Протягом наступних трьох років на чолі з Петром Сагайдачним козаки уславилися взяттям Очакова, Перекопа та Ізмаїла. 1613 року запорожці здійснили два походи на турецьке узбережжя, а в гирлі Дніпра розбили турецьку флотилію та захопили шість турецьких галер. Надзвичайно сміливими були дії козаків у серпні 1614 року. На сорока чайках вони подалися до берегів Туреччини. Козаки захопили Трапезунд, узяли в облогу Синоп, оволоділи замком, вибили гарнізон і знищили весь флот галер і галіонів, які стояли на рейді. 1615 року запорожці на вісімдесятьох чайках пішли на Стамбул. Вони зійшли на берег між двома столичними портами, спалили й спустошили все довкола. За наказом султана навздогін козакам вирушила турецька ескадра. Біля гирла Дунаю відбувся бій, у якому козаки здобули перемогу. Наступного року під проводом Петра Сагайдачного козаки ущент розгромили турецький флот й зруйнували Кафу – ринок рабів, « упира, що п'є руську кров». 1617 року козаки знову дісталися до Стамбула й «замигали своїми похідними вогнями біля вікна самого сералю», розгромили турецьку ескадру на підступах до гавані, убили в бою турецького адмірала.

Звичайно, усі походи козаків на татар відбувалися під керівництвом безстрашних гетьманів. У народній пам’яті назавжди залишаться героїчні постаті захисників рідної землі, мудрих і хоробрих гетьманів Самійла Кішки, та Петра Сагайдачного – ватажків, яких дуже поважали козаки. 

Саме під проводом П. Сагайдачного Запорізьке військо вступило в новий період свого розвитку. Гетьман здійснив військову реформу, запровадив сувору дисципліну, розробив і вдосконалив тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського військового мистецтва. Він першим створив із запорожців дисципліноване, найхоробріше військо в Європі. І це суттєво вплинуло на його авторитет. 

Завдяки українським козакам на чолі з гетьманом Сагайдачним Польща й Україна врятувалися в 1621 р. від турецького поневолення і втрати своєї незалежності, коли їхня доля вирішувалася під Хотином. Тому невипадково багато хто з тогочасних політичних лідерів бачив у П. Сагайдачному головнокомандувача збройних сил Європи для відсічі очікуваної турецької навали.
Визначний козацький полководець перебував на найбільш гарячих ділянках битви й показував зразки особистої відваги й героїзму. На знак особливих бойових заслуг польський король подарував йому позолочену колісницю та інкрустований золотом і діамантами меч. Всього гетьман провів 60 боїв на суші та морі й жодного не програв.

Ставши свідомим захисником свого народу, запорозьке козацтво постійно боролося за його волю та незалежність. Завдавши під час морських походів превентивних ударів супротивникові, воно значною мірою послабило агресивні дії Османської імперії не тільки проти України, а й інших європейських країн, чим викликало захоплення в країнах Середземномор'я, на Балканах, в Італії, бо вони теж вели запеклу боротьбу проти османського поневолення. Наслідком морських походів козацтва було визволення великої кількості невільників із турецько-татарської неволі, збереження етнічної території українського народу, продовження і розвиток вітчизняного мореплавання, пристосування його до конкретних умов свого часу. Тож пам'ятаймо героїчність та відважність запорозьких козаків, які ціною свого життя воювали за волю нашого стражденного народу!

3. Переможні битви Богдана Хмельницького.

Битва на Жовтих Водах. Бойові дії розпочались у квітні 1648 р. Проти Хмельницького було вислано військо Стефана Потоцького, до якого мали приєднатися реєстровці на чолі з Барабашем. Основне польське військо на чолі з М. Потоцьким зайняло позиції біля Корсуня. 26 квітня Хмельницький напав на передовий загін поляків скориставшись бунтом реєстровців, які перейшли на бік повстанців. Остаточно військо Стефана Потоцького було розгромлене 16 травня у балці Княжі Байраки.

Битва під Корсунем. Розгромивши авангард польського війська під Жовтими Водами, Хмельницький спрямував свої сили проти основної його частини, яка налічувала до 20 тис. чоловік. Військо Хмельницького складалося з повстанських загонів (15 тис. чол.) і татар (4 тис. чол.). 26 травня 1648 року, заманивши поляків у раніше підготовлену пастку, Хмельницький розгромив шляхетське військо.

Битва під Пилявцями. Ця битва відбулася 13 вересня 1648 р. Хмельницький, зупинившись під Пилявцями, збудував укріплений табір. Спільне козацько-татарське військо нараховувало 70 тис. чол. На чолі польського війська стояли Остророг, Заславський і Конєцпольський. Під Пилявцями війська Хмельницького отримали блискучу перемогу, захопивши величезні трофеї – 100 гармат, багато іншої зброї і спорядження.

Отже, блискучі перемоги козацької армії в 1648 р. мали величезне значення для подальшого розгортання визвольної війни. Наслідком цих битв були повний розгром збройних сил Речі Посполитої в Україні і ліквідація польської адміністративно-політичної системи в краї.

Після битви під Пилявцями у козацькому таборі виникло дві концепції подальших дій: 1) зайняти лінію по річці Случ й укріпитися тут, відпустивши татар з ясирем; 2) йти на Львів (в цьому була підтримка татар). Хмельницький погодився з думкою татар, а також врахував настрої мас і повів військо в Галичину.

3. Заключна частина (5 хв).

1.Закріплення вивченого матеріалу: - значення слова козак

- рік початку національно – визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького

- назва козацькаго човна

- назви міст де відбулись переможні битви Хмельницького

-

І.Підбиття підсумків заняття.

Домашнє завдання – конспект уроку, підручник Субтельного Історія України.