Прийом (посвята) учнівської (студентської) молоді до складу гри «Джура»

Методичні рекомендації прийому ( посвяти) учнівської та студентської молоді  до складу гри «Джура» розроблені  педагогічним колективом Бурштинської загальноосвітньої школи № 3 І–ІІІ ступенів  Галицької районної ради під керівництвом заступника директора з виховної роботи Людмили Піцун; узагальнені та відкореговані вчителями курсів предмета «Захист Вітчизни» Світлани  Байдюк (Росільнянської ЗОШ І-ІІІ ст. Богородчанської районної ради, Любові Мохняк (Рошнівської ЗОШ І-ІІІ ст. Тисменецької районної ради), під загальним керівництвом голови ради старійшин Українського козацтва «Галицька Січ» Миколи Боднара.

Прийом до складу учасників гри «Джура» здійснюється за народним звичаєм на загальному зібрані та за згодою батьків, після проходження виховного просвітницького курсу підготовки, де відбувається знайомство з заповідями, правами та обов’язками учасників гри, набуття необхідних знань з історії України, літературно – пісенної творчості, тощо.

Дійові особи:

група учнів навчального закладу, що готуються до посвяти в козацькі організації, отаман району (міста), козак-наставник, Україна, священик, кошовий, тулумбас, читці.

Зала прикрашена рушниками, калиною, портретами гетьманів.

Козаки (старші школярі) збираються на козацьку раду.

І. ВСТУП

Звучить фонограма «Запорізького маршу».

Слова із-за сцени.

Україно моя! Ти не символ, а доля,

Доля надто гірка, доля дуже солодка.

Смерть Івана Сірка, каземат Полуботка,

Соловки і поразки Мазепи,

І козацькі хрести на могилах у степу,

 І стрілецькі тіла біля Бродів у полі,

 І вояки УПА, що померли за волю. Берестечко,

Базар, Бережани і Крути –

Все це доля твоя – нам цього не забути.

Чуєш, юначе, серця свого стук,

Спадкоємне героїв, гетьманів онук,

Щоб дивитись в майбутнє, огляньтеся назад,

Пізнай і навчися славетних засад!

Уривки з документального фільму «Третій шанс»

Голос диктора із-за сцени.

Дивлюсь у віки крізь ментреги історії,

В глибокі степи, над Славуту-ріку –

Шукаю тебе на блакитному обрії

В ряснім вишитті й золотому вінку.

Ось уже ти – між пшеничними хвилями,

То в срібнім сідлі на баскому коні.

Словами життя – і суворими й милими,

Диханням землі щось говориш мені.

Повз Тебе біжать вороги твої ордами.

І стріли крізь Тебе до мене летять.

Та очі Твої залишаються гордими,

Хоч рани обох нас нестерпно болять...

А ти все народжуєш мужніх отаманів,

І  славних поетів, ратаїв нових...

Навчаєш їх мови і звичаїв маминих,

І святиш мечі проти недругів злих.

Під козацький марш на задній план заходять юнаки, яких будуть посвячувати в молоді козаки, спереду – Україна з Джурами та козацькими Берегинями. З лівого боку вишиковуються: священик, районний (міський) отаман, козак-наставник, кошовий, тулумбас.

Кошовий.

У минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорізька Січ. Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки відлітають усі горді й дужі, як леви! Ось звідки розвивається воля і козацтво на всю Україну!

Читець 1-й.

Україно-мамо, сестро, жінко,

В’ється блискавицею твій стан.

Ти ж бо, Україно, українка,

Склала серденьком свої вуста.

Читець 2-й.

Ти ж бо українка, Україно,

Стрічкою в косах твоїх – Дніпро,

Ти – наше безсмертя, Україно,

Плоть калинова і кров!

Читець 3-й.

Україно, жінко, мамо, сестро,

Сонце, мов дитя біля грудей.

Ти несеш і завжди будеш нести,

Вірячи у свій грядущий день.

Читець 4-й.

Україно, жінко, мамо, сестро,

У блакитному вінку небес,

Так, як сина, обійми руками,

Так, як матір, обійму тебе.

Читець 5-й.

Ти ж бо українка, Україно!

Як твої лелеки й журавлі.

У твоїх очах співа барвінок,

І калини гілка на чолі.

Звучить музика «Поставали козаченьки».

Слова отамана.

Україно моя барвінкова,

Переконаний твердо в однім,

Що мені усміхнулася доля –

Народилась під небом твоїм.

Я пройду по твоїх росянистих

Незабутніх козацьких степах,

Де Чумацький возами нависнув,

Де сам день чебрецями пропах.

Від Дніпра до Південного Бугу

Дотикає нас подих століть..

Де кришили шаблями наругу.

Там віднині свобода стоїть.

А як приїде остання хвилина,

 За Вкраїну ще раз помолюсь,

Золотими житами відлину

І барвінком густим постелюсь.

Кадри про козацькі могили та вшанування пам'яті козаків.

Голос диктора із-за сцени.

Молоді козаки! У цей урочистий день вшануємо пам'ять дідів і прадідів, які  виборювали волю, незалежність рідної держави і наше мирне сьогодення.

Молоді козаки під удари тулумбаса вшановують пам'ять поколінь, опустивши голову.

Голос диктора із-за сцени.

Молоді козаки! З вітанням та благословенням Україно, рідна матінко-земля!

Україна (учениця  в національному костюмі).

Мій час царювать! Дочекалась я черги жить.

Розмірені кроки у мене і голос строгіший.

Навколо чола – зелена віть,

І сиплеться пурпур багряний під ноги!

Хай Бог вас боронить – забути, коли півні

Запіяли тричі – і піхви упали долі.

І горді шаблюки зорали червону ніч,

Засіяли волю і кров’ю поливши волю!

Цей час – для нас, товариство! Давайте жить!

Щоб чистим був колір і світлим було горіння,

Щоб ярою кров’ю судини синам налить,

Щоб нами міцніло Вкраїни коріння!

Б’є тулумбас. Молоді козаки шикуються у лаву. Звучить гімн України «Ще не вмерла Україна». Молоді козаки самостійно приймають стройову стійку струнко, поклавши праву руку на серце, після завершення гімну її опускають.

Козак 1-й. Козак шанує віру і звичай рідного народу.

Козак 2-й. Козак має національну і людську гідність, завжди готовий захищати слабших і турбується про молодших.

Козак 3-й. Козак слухає наказів отамана.

Козак 4-й. Козак відстоює повну свободу і незалежність особистості народу та держави.

Козак 5-й. Козак – хоробрий, відважний, мужній.

Козак 6-й. Козак понад усе цінує козацьку честь.

Козак 7-й. Козак зневажає жорстоких і ледачих.

Козак 8-й. Козак – охоронець рідного народу.

Україна.

Юнаки! Молоді козаки! Гордість України! Звертаюся до вас у цей урочистий час із благословенням і святим заповітом:

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

 Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину.

 Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну!

Любіть у коханні, в труді, у бою,

Як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою,

 І вічні ми будемо з нею!

ІІ. ПОСВЯТА

Козак-наставник.

Молоді козаки!

До присяги на вірність Україні стояти струнко!

Державний прапор України, знамено ім. П. Сагайдачного внести! (Вносяться прапори).

Звучить пісня «За Україну, за її волю».

Кошовий отаман.

Тулумбас дає мені наказ,

Що присягу розпочати час.

Козаки! До присяги стояти струнко!

Кошовий звертається до козака-наставника.

Кошовий отаман. Товаришу, Отамане Українського козацтва, Кіш імені Петра Сагайдачного  вишикуваний до присяги. Доповідав…

Козак-наставник. Святий Отче, прошу благословіть.

Із-за сцени оголошують, що слово надається отцю  Роману для благословення і привітання.

Благословення священика.

Кошовий отаман. Козаки, до присяги рідній неньці Україні стояти струнко!

Зачитує присягу.

Віддаючи клятву – присягу Українського Козацтва перед Богом нашим Всевишнім, перед українським народом, ім’ям моєї матері та батька, всім мені найсвятішим  і найдорожчим, святою землею нашою українською, клянусь.

Козаки (разом). Клянусь!

Що готовий віддати і життя, захищаючи свободу нашого народу українського, всі її споконвічні порядки, традиції та звичаї, самостійну Україну, клянусь.

Козаки (разом). Клянусь!

Усе своє життя щиро дбати про духовний і матеріальний добробут, моральне і фізичне  здоров’я українського народу, українську мову, культуру, високу українську духовність, звичаї та традиції Українського Козацтва, виховувати  своїх нащадків у дусі українського козацького лицарства, де всі ми справді українським козакам побратимам, клянусь.

Козаки (разом). Клянусь!

Як зіницю ока, берегти і плекати єдність українського козацтва, як одну з найважливіших гарантів єдності українського суспільства і всього українського світу, рішуче боротися для росту українського козацтва, присягаю.

Козаки (разом). Присягаю!

Що буду стояти на смерть за державність, свободу і незалежність, недоторканність її кордонів і територіальну цілісність до останнього подиху життя, до останньої краплини крові служити Україні, навіки  повстати на її службу, віддати всі свої сили, розум, емоції і волю. А якщо порушу цю клятву, то нехай свята земля українська не прийме моє тіло, як було прокляте моїм родом і українським народом, хай проклинає мене Бог і Україна і всі мої побратими – козаки. Україна або смерть! Слава Всевишньому! Навіки слава Богу нашому! Слава Україні та її героям! Слава Українському Козацтву!

Козаки. Слава! Слава! Слава! Слава українському народу!

Районний (міський) отаман. Козацтво! Цю священну клятву за Законами Божими скріпимо відповідно до наших українських традицій.

Звучить пісня «Боже великий».

З лівого боку сцени на столі лежить хрест та Біблія, прапороносна група з прапором, священик, районний (міський) отаман із шаблею, козак-наставник (осавул) з нагайкою.

Козаки, що приймають присягу, по черзі клякають на ліве коліно, районний (міський) отаман кладе шаблю на ліве плече і промовляє:

«Посвячується в козацьке товариство «Джури» Іван (Микола…)».

У цей час козак-наставник (осавул) нагайкою «ударяє» по спині козака, якого посвячують, нагадуючи слова:

«Щоб Україну любив» – перший удар, «Щоб тата (батька), матір поважав» – другий удар, «Щоб товариство не забував» – третій удар.

Після третього удару козак встає, підходить до священика, хреститься і цілує хрест, або Біблію. Завершується посвята підходом козака до прапора, клякаючи на ліве коліно, цілує прапор і стає у стрій.

Звучить запис пісні «Україна».

Україна.

В ім'я неньки-України, матері-землі, рідних матерів, що подарували вам: життя, на честь коханих, які уміють вірити і любити, прийміть на плече цю хустку, як символ віри, надії і любові!

Україна виходить з хлібом-сіллю, за нею – дівчата з хустками.

Дівчата накидають на плечі хлопців хустки, а хлопці цілують їм руки.

під музичний запис пісні «Рідна мати моя».

ІІІ. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

Україна тримає хліб-сіль, а козацькі берегині і джури звертаються зі словами.

Україна (з хлібом у руках).

Юнаки, молоді козаки, гордість України!

Звертаюся до вас у  цей святковий день з благословенням та святим заповітом:

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову, і мову її солов’їну.

Козаче, хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину.

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у коханні, в бою і в труді,

Як пісню, що лине зорею,

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічно ми будемо з нею.

Звучить пісня «Родина».

Берегиня 1.

Козаче! Коли ти любиш рідний край,

Рідний, співай:

Прийшла пора, прийшла година –

Сміється Київ, сяє Львів!

Ярмо одвічних ворогів

Скидає вільна Україна!

Берегиня 2.

Але, козаче, позір май,

Коли ти любиш рідний край!

Коли ти любиш рідний край,-

В ряди, вставай! Гори відвагою святою!

Бо тільки меч, а не слова -

Здобуде нації права

У ворогів розвою.

Вперед же, сміливо рушай,

Коли ти любиш рідний край.

Берегиня 3.

Коли ти любиш рідний край,

То там і знай,

Що гук війни, вогонь Перуна –

Дочасні, як і свист бича.

Берегиня 4.

І щастя дасть не блиск меча,

А вільна школа і трибуни,

Про це, про це найбільше дбай,

Коли ти любиш рідний край!

Берегиня 5.

Коли ти любиш рідний край

Гори, палай.

Коли в огонь живої мови

Чуття святого надаси.

Берегиня 6.

Ти станеш лицарем краси,

І визволення, і любові.

За честь і правду все віддай,

Люби, козаче, рідний край!

На екрані кадри кінофільму (без звуку).

Солістка з піснею «Україна – рідний край»

Одвіку жили у народі

Ні фраза красива, ні хист,

Але ідеали свободи,

І честь України, і честь.

За них під козацькі клейноди

Йшли люди, і ліку їм несть

В серцях – ідеали свободи,

І честь України, і честь.

І нас не вигоди і люди

На працю зовуть і протест,

А ті ж ідеали свободи,

І честь України, і честь.

І жде нас одна нагорода –

Нести на Голгофу свій хрест,

А там – ідеали свободи,

І честь України, і честь!

Пісня «Гей, співай, козаки».

 Керівник творчої групи викладачів

   шкільного предмета «Захист Вітчизни»